Дві маячні турбують а́уто…
Це римування всіх підряд думок
І споглядання всіх підряд… авто́…
Що може від цього́ позбавити,
Щоб не поставив Бог навічно у [i]куток[/i]?..
***
Хоч Бог створив нас на Одну подобу,
Та кожен є людина неповторна…
Хтось хвалиться своїм набором слів,
А хтось ховає їх від критики “ослів”...
Хтось ходить радо з напоказ гріхами,
А хтось їх носить у собі́ роками
В мандрівці з цього світу на той світ,
Де Богові дадуть останній звіт...
(Це не про когось, це про взагалі,
Тому не піддавайте це хулі́.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2024
автор: G-style