У сяйві Франції, у вихорі подій,
Де корона і трон – мрія всіх надій,
Був героєм відважним у кожній війні
Генріх де Гіз, що із шрамом на чолі.
Та серце його так палало від жаги —
Не до слави, до любовної снаги.
Марго де Валуа — мов та ясна зоря,
Його кохання і потаємна гра.
Їх танець менует у вечоровій млі
Все кружляв у ритмі пристрасті й жаги.
Два серця, дві душі, але один закон —
Розриває мрії й кидає в полон.
Оженили герцога з іншою навік,
Але в думці його залишився крик:
"Марго, моя зоре, любов моя свята,
Чому ж нас розлучила клята біда?"
Вони кохали палко крізь бурі й роки,
Доля вела їх на різні береги.
І залишивсь роман у пам'яті віків —
Мічений герцог та кохана із снів.
10.12.2024 р.
P.S. Брала участь у конкурсі
"Покажу себе світу" (бал обирає
короля) у групі "Всеукраїнська
поетична родина"
під псевдонімом Герцог де Гіз
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2024
автор: Svetoviya