*****
Скільки буде ще тривати
Ця страшна війна у нас
Й серце в грудях розривати
Без жалю усякий час?
О, коли ж вона минеться?
О, коли її вже нить
Дуже довга ця порветься
Й станемо ми в мирі станем жить?
Невідомо. Це не знає
Достеменно в нас ніхто.
Восьмий рік війна триває.
Враження ж таке, мов сто.
Що ж, така вже наша доля,
Та ми їй не здаємось.
Боремося, щоб недоля
Ця пройшла, як довелось
Бути з нею. Так, ми зможем
Все ж її перемогти
І її ми переможем.
Більш не будемо нести
Хрест її. Вона минеться.
Наша доленька всім нам,
Мов дитина, посміхнеться.
Щастю так, як небесам
Синім, в нас не буде й краю.
Відчуватимемо ми
Всі його у ріднім кра́ю,
Із тенет війни-пітьми
Вибравшись уже навіки.
Буде литися у нас
Щастя, наче довгі ріки,
Так, як світлий, мирний час,
У якому всі ми будем,
Як у цій страшній війні
Перемоги все ж здобудем
В любій, рідній стороні.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2024
автор: Євген Ковальчук