Невже все це не сон?
Невже іде війна?
Схопила в свій полон
Страшний всіх нас вона
Й без краплі співчуття
До кожного із нас
Лиш нівечить життя
Чи забира. Цей час
Украй важкий, та ми
Йому не здаємось,
Боронимо грудьми
Свій рідний край, б’ємось
Із ворогами так,
Щоб перемоги ми
Усі відчули смак,
Її здобувши, тьми
Війни позбувшись вмить
І вже навік. Прийде́
Прекрасная ця мить,
Яка до нас вже йде,
У всій своїй красі,
Що і не передать.
В цім впевнені ми всі.
Ми ж не посмієм дать
Єдиний, рідний край
Свій ворогам повік.
Покладемо їм край,
Як і війні, навік.
Тоді і мир прийде́
У наш коханий край
Та більше не піде́
Повік. Його украй
Цінуючи, ми всі
І в щасті будем жить
У всій його красі
Й радіть, а не тужить.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2024
автор: Євген Ковальчук