Ти пестив словами, торкався руками,
І погляд очей, ніби спалював світ,
То що то було у той час поміж нами,
Між дружбою й коханням спинився наш ліфт,
Торкалась душею не тілом і шкірою,
І серце у ранах, в повʼязках болить,
Без тебе коханий ні вправо, ні вліво,
Мій кисень та крила, небесна блакить,
Я знову торкаюсь до тебе думками,
В моїм серці сніги та ти їх розтопив,
Кохаю безмежно, кохаю безтяму,
Моя любов королівство, ти його захопив,
Тебе відчуваю і в день в темні ночі,
Ти всюди зі мною, де б ти не був,
Твої губи та руки, зелені ті очі,
Якщо це не сон .То я знов не засну.
Ти в крові моїй струм, ти в думках моїх слід,
Моє серце в полоні холодних розлук.
Якщо це любов, то вона назавжди,
Ти шепочеш без слів, ти торкаєш без рук,
Сяють очі твої, мов смарагдовий шлях,
Я втрачаю контроль, бо той час ніби мить,
Я до тебе лечу, за весною мов би птах.
Бо без тебе душа, мов пустеля, горить,і
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2024
автор: Вірсавія Стрельченко