Землице

Така,  землице,  мамо  рідна,
Твоя  сумна,  нещасна  доля.
Ножами  серце  крають  діти,
Живуть  і  сіють  війни,  горе.
І  каїнів  тих  сотні  тисяч,
нема  вже  й  Авелів,  щоб  вбити.
Та  зла  вони,  знай,  не  полишать...
Забули  небо  і  молитви.
А  ти  молись,  прощай  в  любові.
Допоки  діти  не  добили.
Бо  ще  не  всю  залили  кров'ю.
Та  може  втямляться  на  диво.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2024
автор: Далека Зірка