Така, землице, мамо рідна,
Твоя сумна, нещасна доля.
Ножами серце крають діти,
Живуть і сіють війни, горе.
І каїнів тих сотні тисяч,
нема вже й Авелів, щоб вбити.
Та зла вони, знай, не полишать...
Забули небо і молитви.
А ти молись, прощай в любові.
Допоки діти не добили.
Бо ще не всю залили кров'ю.
Та може втямляться на диво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2024
автор: Далека Зірка