Час закривати старі гештальти
І рухатись далі попри усе
Не торкатись минулого шпальти
Про образи забути і стерти сумне
Час вчитись нової науки-
Відпускати людей із життя
Вчасно розтискаючи руки
Без гніву, без сліз, сум'яття
Щоб інакше не бути валізою
Котру шкода кинути, важко нести
І щоб з байдужості кожною кризою
Не зводити відчаю в собі мости
Треба на світло.... Досить вже мороку
І фенікс постане із попелу знов
Спогади вже на архівному обліку
І часу нема для порожніх розмов
©Леся Приліпко-Руснак, 20.05.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2024
автор: Lesya Rusnak