як цей липень прийшов то вже липи давно відцвіли
і дощів досхочу а картопля чогось не вродила
і природа знайшла якийсь мор у своєї бджоли
мов ладнає до спини роям вже приречені крила
і вже люди не разом не вірять нікому тепер
кожен сам по собі і своє лиш до Батечка знає
уся правда сховалась а потяг до неї помер
і вже лиха природні частіше пливуть небокраєм
чи то зміни такі що колишньому буде гаплик
чи то ява подвійна як бабця і юна панянка
чи то голос народу мого могікан що був зник
бо не визнав шляхів манівцями дотла до останку
вранці раптом у серці почув тихий праведний дзвін
одягнув пальтечко і пішов за обжиту місцину
побреду світ за очі за тими людьми навздогін
що в них тіла нема але духом ніколи не згинуть
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2024
автор: Щєпкін Сергій