Чому так часто, плаче небо,
Вогонь всебічний смажить хмари,
Та хто посмів порушить кредо,
Несуть на землю темінь, чвари.
Вогонь, руїни, оголена,
Осінні сльози?І не тільки,
Зриви шахідів, синь зболена,
Роздерте небо. О, зла стільки!
Знов зграя воронів край неба,
На мить світило рине в пітьму,
А ти стоїш під голінеба,
Знов проклинаєш ката, русню.
Летять снаряди, як примари,
Жаль не сховатися від біди,
Такі у снах, бачив кошмари,
Адже не ждав, нападу, війни.
Чому плаксиве піднебесся?
Щодня хоронять дочок, синів,
Тож ти в зневірі лишаєшся,
Війна поглинула... цвіт всіх мрій.
Не притихав материнський біль,
Полинні сльози, з неба зливи,
Ущент розбите зерно надій,
Лихо тебе, не ощасливить.
На склі вікна чорні краплини,
Ніби у мареві століття,
Коли ж позбудемось ск*тини?
Яка несе смерть і жахіття.
09.12.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2024
автор: Ніна Незламна