Я така вже як є…
я реальна,
я фігурою не ідеальна,
я і смуток,
я часом усмішка,
я для друзів хустинка і книжка.
Я у слові проста,
я у цифрах
подолала бар’єр і притихла.
Я міняю на правду сюрпризи,
в противагу спиртному –
п’ю кисень.
Я думками вже не володію,
ними серце і плаче й радіє.
Я працюю зі словом під настрій,
я лукавих і злих бачу наскрізь.
Я люблю й не шукаю причини.
Я не навиджу – війни навчили.
Я ще стежку топчу невідому,
втім, вернутися прагну додому.
Я ще слухаюсь душу, бо кроки
направляють частіш у неспокій.
Я не граю, зреклася я сцени,
я пишу не поеми, катрени.
Я не зрадила жодного разу,
хочу помсти катюгам, до сказу.
Ще рядок на прощання дозволю –
я люблю Україну і волю.
24.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2024
автор: на манжетах вишиванки