Плачте. А, може, вам легше стане...
Плачте, ридайте. Та я не з вами.
Втрати бетоном скували душу.
Довго мовчу.
Хоч сказати мушу.
Бачте, ракети летять над нами? -
В когось не стане батька чи мами,
Любого, брата, сина, сусіда...
Зовсім не "нацика".
Просто - діда.
Ви голосіть, бо вже вас торкнулось
Те, з чим роками жилось і булось.
Звикла до втрат. Їх щодня фіксую.
Не толерантна я!
Не рефлексую!!!!!!!!!
Просто німа. Як всі ви хотіли.
Рот закривали всім нам щосили.
Ну а самі як "Ура!" кричали,
Ставили лайки, аплодували...
Як таке сталось? Воно вже сталось.
Чом же раніше вас не стосувалось?
Плачте, а раптом вам легше стане...
Та я не з вами.
Давно не з вами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2024
автор: Тетяна Бонд