Песик зранку радий дуже,
І пробігся по калюжі.
Та калюжа - дощ накрапав.
А у нього ж босі лапи!
І відразу змерзнув, бачу,
Скавучить до мене, плаче.
Лапку ліву підібгав,
Й подає мені, шульга!
Зачекай одну хвилинку,
У кишені є хустинка.
То для носа клала мама,
Щоб не тер його руками.
Та й мокрющі ж лапи в тебе!
Тут рушник великий треба!
Бо хустинки малувато.
Чим всі лапи витирати?
Щоб не застудився ти,
Буду я тебе нести.
А коли нестиму, хутко
Об мою сушися куртку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2024
автор: Горова Л.