[i]До питанння про "пацифікацію", нацифікацію
та денацифікацію - суть термінів,
що породила нинішня війна...
[youtube]https://youtu.be/u7tFRvWcs5c[/youtube]
[b][color="#6b054e"]Суть "пацифікації" така:
націю поставить на коліна,
вбити все вкраїнське в козака...
Ціль рашистська вбивча, але тлінна.
Щоб козак, якщо такий ще є,
все забув – історію й державу,
щоб пропив її, якщо він п’є,
і впіймав найкращу в світі ґаву.
Щоб змінив усю свою породу
Й зрадив предковічному народу…
Й "запанує" в світі той народ,
що "єдиним" показавсь царату…
Й руки він лизатиме господ
в діамантах вищого карату…
…Та чи зможе вольність так прожить ,
щоб згубити давню ідентичність?
Це ж все рівно, що себе втопить,
назавждѝ впокоїть власну звичність…
По мені – моя єдина Русь,
та, що зветься здавна Україна.
В рашу я ніколи не вернусь,
ту, що вбила ‘дним-одного сина!
Дим Вітчизни пахне тільки мій,
де моя згоріла рідна хата…
Мій прародич лиш князевич Кий,
старшого немає в мене брата!
Тож, убивцю сина, йди вже геть –
не прийму тебе умом і серцем!
А тому, хто причинив нам смерть,
дам під дих – до скону,
зайдам – герцю!
Де нацифікація – там мир
і подуга в нас...
На ві́ки вічні.
Дешовінізація ж – сортир,
де "замочим" цариків калічних.[/color][/b]
21.03.2022, Дуйсбург (ФРН)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2024
автор: Олекса Удайко