Я йду по рідненькій стежині
Та чую, як пахне земля,
Краса збереглася й понині,
А я її рідне дитя.
Шепоче трава мені ноти
І осінь кружляє в танку,
Не може душа бути проти -
Вбирати природну красу.
Усе охоплю у обійми
І в серці залишу навік,
Ми ж так із тобою хотіли,
Щоб миром всміхався цей рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик