[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CzFC-PaOp-4[/youtube]
Давно закінчились жнива,
Коса скосила з житом й квіти.
Лишилась квіточка одна.
Хто їй надав можливість жити?
Чи десь сховалася в ріллі,
Коли коса вже притупилась?
Чи йшли в той час дощі рясні,
Вона за землю ухопилась?
Одна, єдина серед трав,
Іще квітує сиротина.
Лиш вітер долю її знав,
І колихав, немов дитину.
Була для нього дивина:
Ось де порадує він душу!
Як розтопила злість вона,
Знайшла клітиночку найглибшу?
Обняв стеблиночку тендітну,
І плакав разом із дощем.
І довго квітка оця квітла,
Чомусь зворушена плаче́́́м...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2024
автор: Cнежана