Нема кінця і краю порожнім балачкам,
Я так від них втомився і слухати не хочу
Я очі закриваю, я з собою сам на сам,
Але мої думки всі лише про нехороше
Як можу я тримаюся та сил уже нема,
Обійми розкриває холодна порожнеча.
Підступно накриває все з усіх сторін пітьма,
Надії вже немає і вже не буде легше
Рятує від безумства моя ця дивна гра
Так важко в неї грати, та вона не має правил,
Всі думають що тут я, та мене вже тут нема,
І почуття ментальне це одне про що я дбаю
Нема кінця і краю порожнім балачкам
Я їх уже не слухаю, я у собі закрився
Я не переживаю, такий у мене стан,
Я просто від усього так втомився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2024
автор: Михайло Петрів