Диво в лісі

Казка  
Це  було  4  грудня  2024  року.  Вирішила  одна  жінка  -  письменниця,  прогулятися    лісом.  Зробила  вона  кроків  із    тридцять,  бачить,  віз  на  дорозі  стоїть  біля  дуба  і  коні  біля  нього.  Підібралася  жінка  ближче  до  воза  й  побачила  діда  сивочолого  з  бородою,  що  сидів  на  землі  під  дубом.
-  З  вами  все  гаразд?  -  спитала  його.
-  Не  все.  Ногу  підвернув,  не  можу  встати.  
-  То  я  вам  допоможу,  -  мовила  письменниця.
-  Допоможи.
-  А,    може,  швидку  медичну  допомогу    викликати?  -  спитала  чоловіка.
-  Не  треба  допомогу.  Тільки  допоможи  встати  і  підведи  до  воза.  У  мене  там  крем  чудодійний  є  в  наплічнику.    Змащу  ним  коліно  і  перестане  боліти.  
Зробила  жінка  те,  про  що  її  попросив  сивочолий.  
Ще  й  крем  із  наплічника  витягнула  і  подала  діду.  Змастив  він  ним  коліно  й  усміхнувся.  
-  Біль  минув,  -  мовив.  -  Проси  тепер  щось  у  мене,  жінко.  Дам  тобі  за  те,  що  виручила  мене.  
Глянула  письменниця  на  віз,  а  там  три  торби  стоять  -    одна      з  грибами,  друга  -  з  травами  лікувальними,  а  третя    зав'язана.
-  Дайте  кілька  грибочків,  якщо  не  шкода,    люблю  їх  їсти.  
-  Бери  цілу  торбу.
Взяла  я.  Подякувала.  Зробила  три  кроки  в  напрямку  виходу  з  лісу,  а  тоді  
 обернулася  і  спитала  у  сивочолого:
-  А  чи  не  могли  б  ви  сказати,  діду,    що  у  вас    у  тій  зав'язаній  торбі  лежить?  
-  Можу  сказати.  Гроші  там.  Але  ти,  жінко,  вже  свій  вибір  зробила.  Тож  іди  додому  і  чисть  гриби,  які  взяла.  
-  Гаразд.  А  хто  ви  такий,  можна  спитати?
-  Миколай-чудотворець.
-  Справді?
-  Так.
І  тут,  о  чудо,    дід  із  звичайного  на  очах  жінки  перетворюється  на  того  Миколая,  якого  ми  звикли  бачити  на  картинках.  Уявляєте  її  стан?
Письменниця  мало  не  зомліла.  Але  опанувала  себе,  вклонилася  Миколаю  і  пішла.  Зробивши  три  кроки,  знову  обернулася,  але  вже  ні  святого,  ні  його    коней  та  воза  не  побачила  на  лісовій  доріжці.  
 Однак    торба  з  грибами  була  у  її  руці.  Значить  був  таки  Миколай?  Ішла  жінка  додому,    думала  собі:  "І  чому  я  не  попросила    ту  зав'язану  торбу?  Мала  б  гроші,  видала  б  гарні  книжечки  за  них.  І  раділа  б!  Але  як  вже  є,    так  є.  Дякую  і  за  гриби!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)