Тут не кава пилася, тут долі ламали хребти,
У зіницях стрибало вугілля надії і пристрасті.
Із безоднею відчаю й туги були ми "на ти",
Хто б сказав це про нас?.. Жартували, всміхалися приязно.
То був грудень, здається. Надвечір. Сніги і вогні.
Світлограй з підвіконня вдивлявся святково в обличчя нам.
І ввижались йому незліченні скривавлені дні,
На сердечні тернини настромлені, болем заквітчані.
Наші пальці тремтіли, трамвай за вікном гуркотів,
Проминав мимо час із нестерпною згубною швидкістю.
Не зустрінемось ми із тобою ніколи в житті.
Що лишилось від нас? Два горнятка, зима ця і блискітки.
26.11.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2024
автор: Ольга Сквірська