Борися наша рідна, Сакартвело!
На жаль, вже знаєш з ким ти маєш справу.
У нас руйнує зло міста і села,
Здолати мріє так мою державу.
У зла щодня зростають апетити,
гебешна "моль" розкинула тенета,
Щоби землі чужої захопити,
Здригнулася від жаху щоб планета.
Дітей своїх послала нам у поміч,
За що довіку, Грузіє, ми вдячні.
Біду знов сіє зло в твоєму домі,
Надію грію, цей раз — необачно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2024
автор: Патара