ТРЕТІЙ СИН ОСЕНІ
Ось листопа́д добіг свого́ кінця,
Природа браму вже за ним закрила,
І не відправити за ним гінця,
Бо сво́ю браму всім зима відкрила.
Так день за днем він календар гортав,
І сам незчувся, що кінця збігає.
Він не побіг, він зовсім не втікав,
Хоч знав – на п’яти вже зима ступає.
Неквапно так пішов собі кудись,
Хоч дуже не хотілось це робити,
Навіть тумани вранці простяглись,
Аби йому доріженьку встелити.
Пішов від нас осінній третій син,
Куди пішов – ніхто цього́ не знає.
Про це не запитать навіть хмарин,
І вітру не спитать, який гуляє.
Пішов собі…пішов, помандрував
І залишив усе братам зимовим,
Мереживо осіннє дов’язав,
Воно було казково-загадковим.
01.12.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР