* * *
Не пощастило….
Та не в тому річ,
що думка, створена із протиріч
безперестанно квапиться навстріч
новій невдачі.
На вістрі леза, де є тільки блиск,
нема гарантії, що буде зиск,
зазвичай, в проявах шалений тиск
на вміст задачі.
Переплітає думка справжню суть,
й сни відображення свої несуть,
а чи від нових потрясінь спасуть,
питання спірне.
Складати ребуси життя – талант,
але за краще інший варіант,
перетворити думку в провіант –
зерно добірне.
Відверте слово ляже на екран,
комусь загоїть цілу низку ран,
а ще зведе минулому капкан,
загоїть крила.
Вчорашній теплий дощ, хіба біда,
то й що, – гірчить краплиночку вода,
від того й думка зріє молода,
знов ждуть вітрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2024
автор: на манжетах вишиванки