Не ті ми стали, що були раніш,
Чи то змінились виклики обставин?
А мо’, тому, що біля горла ніж?
Тож, як ти землю у біді зоставиш?
Ні, ми не ті, засвідчує земля,
Бо ж до межі тепер ми надто близько,
Та біль, хоч і болить, але зціля,
Як первісточка мамина колиска.
Не ті, свідкує строгий часоплин,
Переступать навчились через себе,
Вже не лякає дійсності полин
Під жовто-синім неспокійним небом.
Ні, ми не ті!
16.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2024
автор: Ганна Верес