[i]Полегшене - удаване... [/i]
Задимлені спогади ніччю лягали на скроні,
Падали зарева, мовби остання луна.
Стомлені очі, здавалось, на диво бездонні
Ширили сутінь, якою зникала зоря...
Вона була [i]іншою[/i], мовби загублена дума,
Вона була [i]вірною[/i], мовби таланна роса.
Жадано бавила спокій: у ніжності - струнна,
Стомлено ки́дала попіл: у сумі їдка.
Доводила світу, що варта всієї любові,
Доводила сонцю, що сяє далеко-пітьмі.
Її б обійняти... Навколо засяяли долі
Інших людей, інших слів, та, на жаль, не її...
14.11.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2024
автор: Сара Ґоллард