Тиха нічка, поміж гори
Опустила килим свій
І покрила всі простори
Не лишаючи надій.
Все покрилося туманом
Сон мандрує в кожен двір,
І лиш місяць отаманом ,
Виглядає з поміж гір.
Вітерець легенько диха ,
Між деревами блука
І сова у лісі з тиха
Свою пісеньку співа.
Край села собаки чути,
Мабуть бачить десь кота,
Там поскрипують десь буки,
В потічку шумить вода.
А над ставом під вербою,
Що схилилась до води,
Тихо мовлять між собою,
Молоді мов голубки.
Він до неї промовляє,
Шепче тихо я люблю,
А вона відповідає,
Пригорни любов свою.
У ставку видніють зорі
Вітер ними ледь хита.
Прохолодно вже на дворі,
Незабаром вже зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2024
автор: Іван Мотрюк