У чеканні нічки запалила свічку,
Вогник мій чарівний, теплий та живий!
Бо темніє рано, хай знайде́ коханий
Зоряну дорогу в світ зати́шний свій.
Вогник, що від серця, у очах-озерцях,
Пробіжить, пробудить свічі ліхтарів.
Хоч темніє рано, та тобі, коханий,
Буде талісманом місяць, що вгорі.
Там сніжок біліє, спогад душу гріє,
Відступає втома, пропада пітьма.
Пізно, а чи рано, повертайсь, коханий,
Бо крокує поряд доленька сама.
27.11.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2024
автор: Ірина Лівобережна