Спокійно в кімнаті і тихо,
планеті всій тишу таку б.
Дотліло б юродиве лихо,
загарбник би світу не скуб.
І щира промова поета
для миру звучала б завжди.
Чи вчує мій шепіт планета,
чи Космос всотає лади?
Шлю імпульс у простір широкий,
благання душі, її крик…
А може за тисячі років
до крові та горя він звик?
В минуле б зануритись глибше –
подій розмаїтих ущерть.
Як дивно… історія ж пише
нащадкам про війни і смерть.
06.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2024
автор: на манжетах вишиванки