Тече річка невеличка, близько два озерця,
Хто посмів їх роз’єднати, біль стрілою в серце.
Жаль не чують, душі крики рідної матусі,
За кордонами тумани, як їх повернути?
Чи пісень їм не співала, ніжних колискових,
Вечорами не втішали блиски веселкових.
І вода злегка, так рябить, квітнуть вишиванки,
З ясним сонцем зустрічали, разом теплі ранки.
Плескіт лав… берег цілують, з вітром розмовляють,
Може бачив їх чи чув, чому все забувають?
Не втрачайте, землю рідну, любов материнську,
Шепіт хвиль- тихим відлунням - повертайся синку!
У обіймах, разом дружні, у потоці сильні,
Рухом течій знесем межі, будемо щасливі.
Тече річка … сподівання, світлі два озерця,
Зігрівають, і надія тішить журне серце.
До них сни, прийдуть з дитинством і усмішка мами,
Забурлять нові джерельця поміж берегами.
26.10.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2024
автор: Ніна Незламна