Осінь сльозила, то тихо, то гучно.
Клени вдивлялись ретельно у просинь.
Інколи чули бентежності гуркіт,
А листопаду здавалось: хтось просить.
Клени вдивлялись ретельно у просинь.
Мабуть, чекали якийсь подарунок.
Хай припадають душевності роси,
Всім не завадить шляхетності клунок.
Інколи чули бентежності гуркіт.
Ні, не потрібні бездумні гармати.
Радісну вість заграють ще сурми,
Хоч не повернуться болісні втрати.
А листопаду здавалось: хтось просить.
Клени, мов люди, застигли у мріях.
Сльози втирає розплакана осінь.
Листя втомилось, шепоче: всім - миру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2024
автор: Світлая (Світлана Пирогова)