Процвітав бізнес у підприємця Барашкіяна. В десятках карпатських сіл пастухи випасали його овець. А вівці – це шерсть, це м*ясо, це бринза. Вже багато років Барашкіян займався овечим бізнесом і тут його знайомий, також бізнесмен на прізвище Шерстіян захотів купити у нього отару овець у 150 голів, і Барашкіян замислився, бо у нього такої одної отари не було, а майже всі отари по 100 овець. То ж потрібно було брати овець з двох отар, але умовою Шерстіяна була, щоб вівці були з однієї отари.
І Барашкіян подумав- Вівці у мене добре плодяться. Так чому ж їх як було роки назад по 100 в отарі так і залишилося тепер. Може то мене пастухи обманюють?
Приїхав Барашкіян до одного з пастухів і запитує
- Скільки під твоєю опікою овець?
- Сто – відповідає пастух.
- Але ж на око видно, що тут не менше 200 овець – заперечив бізнесмен.
- Зараз порахую – каже пастух і давай рахувати овець.
Спостерігає бізнесмен і бачить, що пастух нарахував 100 овець і заснув. А в отарі ще не менше 100 овець лишилось.
Почав будити Барашкіян пастуха, а той не прокидається. Вилив підприємець на пастуха кухіль води, аж тоді той прокинувся.
- Стережи овець – каже бізнесмен пастуху – а я другу частину отари буду рахувати.
Рахує він, рахує, нарахував 100 овець і також заснув.
Прокинувся Барашкіян од того, що пастух дуже тряс його за плече.
- Міцний у вас срн, пане Барашкіян – каже пастух.
- Я зрозумів! Я зрозумів! – вигукнув бізнесмен- Коли рахувати моїх овець, то дорахувавши їх до 100 засинаєш!
Перерахував таки Барашкіян своїх овець по всіх селах Карпат і зрозумів, що дуже збагатів.
Знайшов вихід Бізнесмен як рахувати його овець – до кожної отари він прикріпив двох, а то і трьох пастухів, по одному на кожну сотню баранів.
Потім Барашкіян і Шерстіян зустрілись і Барашкіян запропонував напарнику поїхати оглянути отари, щоб той вибрав собі підходящу для купівлі.
- У мене багато отар – каже Барашкіян Шерстіяну – є отари на 150 баранів, є більші. Вибирай отару, рахуй овець і купуй.
Поки їхали вони на машині від отари до отари, то Шерстіян помітив, що біля котроїсь з отар два пастухи, біля котроїсь –три, а біля котроїсь – один рослий пастух, а другий зовсім маленький.
- Поясни чому так? – зацікавився Шерстіян.
- Розумієш- каже Барашкіян – коли рахувати моїх баранів, то дорахувавши до сотні засинаєш. Значить де 2 пастухи, там 200 баранів, де один рослий , а другий низенький- там 150 баранів, де 2 рослих пастухи, а один низенький –
там 250 баранів. Маленькі пастухи тому, що низенькі засинають після нарахування 50 моїх баранів, швидше засинають ніж високі.
Вибрав собі отару для купівлі Шерстіян і дійсно побачив, що високий і низенький пастухи заснули, коли полічили 150 баранів.
Але покупкою Шерстіян був задоволений, бо руно у куплених ним овець було добрим, ще й Барашкіян знижку дав, бо якби не він, то не знав би Барашкіян скільки у нього овець, на скільки він збагатів, бо пастухи звітували йому усе по 100 та по 100 овець у кожній отарі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2024
автор: artur gladysh