ОКРАЄЦЬ ХЛІБА РЯТУВАВ ЖИТТЯ
Стою́ в молитві з свічкою в руках,
Лежить окраєць хліба на тарілці…
Страшні роки́, голодна смерть і страх,
Голодомор, де гинули вкраїнці.
Запалена свіча палахкотить,
Про ті страшні роки́ нам нагадала,
Вмирали люди, їм хотілось жить,
Та смерть усіх косила, забирала.
Окраєць хліба рятував життя,
Бажання жити, мов свіча палало,
Пух з голоду дорослий і дитя,
Немов снопі́в, усюди тіл лежало.
Окраєць хліба мали не усі,
І висівкам раділи, і зернині,
Вбивали за колосся у руці…
Не дали крихти з’їсти і дитині.
Хотілось жити, та вони лягли…
Лягли вони і більше не підня́лись,
Голодну смерть здолати не змогли…
Голодними з життям тоді прощались.
Тепер свіча за них палахкотить,
Окраєць хліба… Серце біль стискає…
Не дай Госпо́дь, щоб нам це пережить!
Хай голоду ніхто із нас не знає.
23.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР