Я блукаю у часі. І він мене бгає безжально.
В нім хвилини - то шпали, і ноги стомилися йти.
В ньому колія в даль - ніби два паралельних світи,
Світ можливості, і , не дотичний до нього, бажання.
Де ліхтар засвітив, там для мене Зупинка Молитви.
Де Переїзд відкритий, чиюсь пропускаю біду.
Співчуттям завмираю, зітхаю, і знову іду.
Поки ноги несуть, камінцями у пасоку збиті.
Миті ранішні й дЕнні туманяться сивоволосо.
Ночі порвані в клапті, в якомусь замотаний сон.
Не знайду у якому. Розмотую, тільки пісок
Із старого годинника, що на ходу розколовся.
Шлях попереду блискає тьмяно холодним металом.
Час то стигне в бетоні, то рейкою мчиться притьма.
Чую кроки знайомі. І знаю, що вже не сама.
Як же добре, що ти відшукав мене тут заблукалу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: Горова Л.