Червона заграва, багряна блакить
Не питаите,що і де в мене ще болить.
Вже не терпнуть руки-автомат німии,
Вже не чути звуків - настав час такии.
Хоче він сказата, де і з ким лежить,
А над ним вирує кривава блакить.
Люд осиротілии очі закрива,
Даите нам керманича і поводиря!
Блукати не можемо більше уночі,
Подаруите, зорі, нам огарок свічі.
В кого запитати, де знаити підмогу,
Щоб до хати рідної віднаити дорогу?
Догорала свічка в мареві надіи,
Вже ніхто не скаже, де чужии, де свіи.
Там у тому полі хмари вороння,
І не розібратись там, де ти, де Я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: Надія Тополя