Знесилено вітер зойком холодних днів,
Душі невинно убитих до Господа вів...
Виє над полем… Сипле холодним дощем...
В душах німіє… Болем пронизує щем…
Людоньки, люди, сотні в могилі одній!...
Мором голодним, скільки загублених мрій!
Могила на сотні - дім один на усіх...
Окраєць хліба... Чи втішить сьогодні їх?...
Хвилина в молитві... Вогник свічки тремтить...
Нехай ніколи не рветься пам'яті нить!
23.11.2024
Л. Таборовець
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: Любов Таборовець