Дружині вдається заспокоїти. Радить побути поки трохи в гутожитку. Тим більше, що там є укриття. Так, думаю, світла немає. Інтернет теж пропав. Там хоч серед людей буду раптом що. Прибігаю туди. Заставляю вікно шафою. Посеред хати ставлю ще одну шафу. Вона утворює своєрідну перегородку. Ще один захисний бар'єр. За нею ставлю крісло, на якому можна буде лягти спати. Обладную це місце так, що якщо друга шафа раптом впаде, то не безпосередньо на мене, а утворить наді мною своєрідний курінь, упершись у стіну та прасувальну машину.
Світло під кінець дня з'явилося, але з інтернетом щось глухо. Оператор не відповідає. І як за дистанційного навчання бути?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: Ростислав Сердешний