«Ходімо зі мною в засніженість,
Де мрії стають пластівцевими» , –
Сніжило відлуння зманіжене,
Та тільки не чули про це Ви лиш .
Хурделило світ заметілями,
Біліли без нас, геть розгублені.
Губами безкровно-змертвілими
Шелеснуло болем: відлюблено.
Місцина чекає, ну де там ми?
Приходьте. про вічне розкажемо!
Милується сніг силуетами,
Але,зауважте, не нашими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: Білоозерянська Чайка