Частинка життя
Лягла й мені осіння шаль на плечі,
Сійнула в коси снігу-сивини,
Але душа ще рветься до малечі,
І в цім немає, мабуть, дивини,
Бо стільки літ дивилась в очі дітям,
Де вдосталь було сонця й доброти,
І в душу поверталось тепле літо,
Коли ми мандрували у світи,
Де все-усе нове і загадкове,
Що кликало в невидимий політ,
П’яніли весни на кущах бузкових,
Вдягались вишні в білосніжний цвіт.
І хоч наука не була легкою,
Та скільки ж відкривала таємниць!
Пливуть-пливуть знов спогади рікою,
Під супровід небесних зоряниць.
10.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2024
автор: Ганна Верес