Вдих. Моя люба
Прийми
Сміятися. Плакати.
Хотіти кричати це завжди доречно!
Занадто зухвало.
Врятуй себе сама.
Вирви крила, моя дівчинко
-Несамовито . Так впевнено.
Нуждо люба-
це очевидна пастка нашого сьогодення .
Люди поруч - це приховані маски
Душа в них розділена «0»
А в серці стукіт егоїзму
Найвищого рівня
Тут ніби Всесвіт незнав, як втратити абсолютно все.
Такий собі ляпас від долі.
Тут варто підвестися в супереч волі
Стрес знімає втому!
Так , це тепер по новому !
Читати псалми, не доречно нікому
Зміни не лякають то лише маркування каркасу
Цей світ приймає форму хтивого часу!
«деструктивна історія» -все ще для запасу
То ,як мало бути -не знає ніхто
Та вміння обирати своє і себе -
То окремий шлях,вищого класу!
Видих,моя люба , відпусти !
Та якщо що -звони!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2024
автор: Марина Василюк