Старайсь не сприймати образу,
Зі злобою кинуту фразу,
Відкинь її, друже, за межі
І навіть за величні вежі.
У душу старайсь не впускати,
Бо будеш постійно страждати
І світ буде також не милий,
Немовби ідеш під час зливи.
Як блискавка струменем ранить,
Лиш серця підтримка все згладить,
Любов і тепло - ось, та сила
І знову людина щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик