Впаде відтята голова до ніг:
«Ну що, скажи, всесильний Ґоліяте,
така за самовпевненість розплата?
За тисячу ночей в яких ти міг
примножити добро у цьому світі,
але була одна жага – убити…
Прийшов, як сніг. І підеш, наче сніг».
Перекуємо ми мечі на рала,
скільки б війна ця клята не тривала
жаданий мир осяє наш поріг.
19.11.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2024
автор: Микола Соболь