У долині вздовж туману
Стежинонька в’ється –
Там дівчи'на з короми'слом,
Що танцює й гнеться.
Приспів:
Ой люлі, люлі,
Що куєш зозуля,
Небеса що скажуть,
Ось про долю нашу?
Може доля, та дівчина,
Побіжу на поміч.
Мрію в ноги – доганяю:
«Бути щастю в домі.»
Приспів:
Ой люлі, люлі,
Що куєш зозуля,
Небеса що скажуть,
Ось про долю нашу?
А дівчина хлопцю каже:
«Донесу сама я –
Моя хата ось рядочком
Із самого краю.»
Приспів:
Ой люлі, люлі,
Що куєш зозуля,
Небеса що скажуть,
Ось про долю нашу?
«А у мене у сусіднім
Селі теж у краї
Хата біла без господи –
Будьмо разом в раї.»
Приспів:
Ой люлі, люлі,
Що куєш зозуля,
Небеса що скажуть,
Ось про долю нашу?
Посміхнулася дівчина:
«Ой, який же бистрий…»
В ноги їм шовкові трави,
Сонячний любисток…
Приспів:
Ой люлі, люлі,
Що куєш зозуля,
Небеса що скажуть,
Ось про долю нашу?
…Так буває… Дід й Бабуся –
В споминах на призьбі…
Дні знайомства, дні весільні,
Все життя, як в книзі…
В’ячеслав Шикалович
Покро'ва
14.10.2013р. – 04.08.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2024
автор: Променистий менестрель