Нині літо із грому вродилося,
Між тривогами сонце зійшло.
Живодайним дощем окропилося
І стоцвітом живим проросло.
Увінчалось пуховими хмарами
У бездонній блакиті сяйній,
Усміхнулось черешнями карими,
Скуштувало медовий напій.
Божа вись – ніби янголи, янголи
Між волошками мають крильми…
За законом всесвітньої алгебри
Нині маєм кохатися ми…
За законом природи й романтики –
Щоби жити, любити пора,
Бо життя це - не пряники-фантики,
Це життя нині зветься – війна.
Літо літуєм, в літеплі літечко,
Третє збройне - між повені літ..
Червень сіє волошки у житечко,
Трави танків зарошують слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2024
автор: Світла(Світлана Імашева)