Мій листопад

Обійняла    мене  вже  осінь  листопадом
Гостинно  вистелила  стежку  до  воріт
І  я  до  неї  поспішаю  на  пораду,
В  душі  своїй  несу  тепло  і  мудрість  літ

Тієї  мудрості  в  мені  по  самі  вінця,
А  ніби  вчора  ще  губила  сміх  в  житах...
Чому  ж  так  хочеться  мені,  осінній  жінці,
Щоб  молодечий    блискіт  був  в  моїх  очах

І  щоб  по  стежці  тій,    що  вистелила  осінь,
З  тобою  в  танці  закружляти,  як  колись...
Забути  все  і  повернутись  в  сині  роси
Де  наші  долі  дві  в  одну  переплелись

Але...  але...  уже  іду  я  листопадом.
Багрянець  осені  –  букетиком  в  руках
І  я  до  неї  поспішаю  на  пораду,
А  ніби  вчора  ще  губила  сміх  в  житах...


О.Бондар  (Бондаренко)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Олена Бондар (Бондаренко)