Висіяв з торби зернята-зорі
Вечір чубатий у темінь нічну..,
Щоби ті зорі осяяли долі,
Кожну стежину й душу людську.
Шляхом Чумацьким, довгим та сивим,
Знову піду за сопілкою мрій...
Ой, чи ти бачиш, місяцю милий,
Скільки зірок - стільки наших надій?
Стихне сопілка ще перед ранком,
Коли повіки сон дістає...
Чи застилає погляд серпанком..,
Чи вже світанок тумани п'є?
(фото з інету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: A.Kar-Te