Там, де земля наовпіл з болем
п'є роси з присмаком металу,
червоні квітки тому полю
старанно рани лікували.
Там до засохлоЇ криниці
душа привабилась солдатська,
дивилась з неба долілиць і
вода з'являлася зненацька.
І всупереч недобрій долі
відтоді там тендітні маки -
самі-самотні серед поля...
Ні в чому ви не винуваті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Да Доша