З Людьми спілкуєшся буває,
Розмова всяко та триває,
Чи слово скажеш, так годиться,
Те слово зникне, як водиця.
Що просочилася в пісок,
Такий з розмови тої толк.
Бува таке, он той дивись,
Хвалився: От було Колись...
Тепер усе що є не те,
Щось гірше стало, щось просте.
Колись зима була і сніг,
І дід тоді багато міг,
А баба ягідка - Колись,
Лиш обіймай і не барись.
Він сам десь був вгорі, Колись,
Що страшно було глянуть вниз.
Людей не бачив з висоти,
Не планував униз зійти.
Хоч гарно було в тім Колись,
Ти в сьогодення подивись.
Бо жить потрібно тим що є,
Тим що сьогодні Бог дає.
Тож не хвались, ким був Колись,
Отим що маєш - обійдись.
Лиш дурні згадками живуть,
Майбутнє – не розумні ждуть.
Та пам'ятай про те, що завтра може і не бути,
А сьогоденням треба жить, його нам не минути.
В.Небайдужий, 2024 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Небайдужий