У неплідному лоні лихої доби,
де пітьма проросла в зиму найхолоднішу
на піддашші поснули німі голуби,
щоб вернути нам мир, щоб зігріти нам тишу.
Не тримай, я прошу, голубів відпусти,
проти ночі лихе — зачиняти горище.
Їх гойдали гілки, їх гойдали дроти,
їх гойдала пітьма на міськім кладовищі.
Подаруй їм свободу і волю всьому,
хай тихесенько протягом двері колише.
Глянь, до тебе несе вітер чорну тасьму,
щоб цю мить записати у вічність і тишу.
Милий Боже, прошу, відпусти голубів.
Мир народять вони, світло тьму переможе.
Та якби ж нашу мову ти чути схотів...
Прикро нам, що ти нині забув її, схоже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2024
автор: Ася Оксамитна