В самотності, що серце гризе,
У тиші, де розмов нема,
Він тоне в спогадах своїх,
Де світло згасло без сліда.
У морі думок він загубивсь,
Лише шрами говорять замість слів,
Його душа, як порваний лист,
Залишає сліди незримих шляхів.
Завіса ночі над ним лягла,
І біль, мов тінь, все далі веде,
Та у цій темряві шукає він,
Ту іскру, що його життя збереже.
Хай самотність крила не ламає,
І в серці віднайдеться світла зірка,
Бо навіть в найглибшій пітьмі,
Завжди є надія, що жевріє тонко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2024
автор: Den_Theatry-Mysterious_man