ОСІННЄ МРЕВО

[youtube]https://youtu.be/f5aO4encXl4?si=7JCHpemLDhDnQR-U[/youtube]
[i][b][color="#4f042d"]Осінній  ранок…  Шедрим    промінцем
в  вікні  моєму  ти  затріпотіла...
Як    не  впустить,  коли  на  серці  –  щем
й  химерні  заштрики  по  всьому  тілу?!

І  ось  –  весна  розквітла  на  губах,
у  розмаху  розкриті  млосні  руки.
Не  всто̀яти  вже  на  твердих  ногах,
не  винести  гріховно-хтиві  муки!

Й  міраж-туман  здавався  вже  не  злом,
стікаючи  по  тілу  струмом  крапель.
Бо  птах  кохання  в  груди  б'є  крилом,
зникає  сором,    замість  нього  –  за̀пал!

Й  зникає  враз  оманно,  стрімголов
височество  табу,  умов  і    правил.
Міраж.  як  тро̀ща,  все  перемолов,
усе,  що  вище,  прритьмом  обезглавив.

Навіщо  нам  отой,  знать,    мревний  рай
Навіщо  грає  він  із  нами  в  сховок?
Впіймав  міраж  –  візьми  і  покарай,
І  не  веди  даремної  розмови!

Так  ні  ж:  усі  його  таємно  ждем,
усі  чомусь  завмерли  у  надії…
Неначе  Він  –  останній  наш  едем,
спаситель  наш,  поборник  і  месія.[/color][/b]

5.11.2024[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2024
автор: Олекса Удайко