Листви торкнулась вечірня прохолода,
Завмерлі душі - це вирок пори року,
Відчарувала та ще ледь мліла врода,
В протистоянні щорічного потоку….
Холодних вод, від затяжних дощів і злив,
Й вітру кудлатого, сховатись не в змозі,
Стихав під вечір, вже на ранок дуже злий,
Зривав листву під рок, кидав по дорозі.
О, що ж ти доле, де ж весноквітна казка,
І спів пташок, що надихали до життя,
Той сонця промінь, його дбайлива ласка,
Листви успішність – запорука майбуття.
Листву берізка, скидає так зарано,
На душі смута, прощання, на все свій час,
Журливий вітер, веде ніжне сопрано,
Мрій світлих втрата, лиш мить, ясний вогник згас.
31.10. 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2024
автор: Ніна Незламна