ЗИМОВА КАЗКА



Іскрами  ряхтить  сліпучий  іній.
Вітер  втих.  
Так  затишно  навкруг.
Любо  йти  в  казковім  мерехтінні,
берегти  тепло  коханих  рук.

Деревця  оздоблені  красиво,
ніби  наречені  у  фаті.
Дивимось  захоплено  на  диво,  
підкотилась  хвиля  почуттів.

Враз  хитнулась  гілка  ненароком,
вниз  летять  мільйони  голочок.
То  горобчики  кричать.  
Наскоком
обтрусили  дерева  бочок.

Сніг  іскриться  білим-білим  скерцо…
Ти  примружився,  мов  щось  утнув.
Від  кохання  заспівало  серце,
зачепивши  давніх  літ  струну.

Залетіла  молодість,  як  вихор.  
Ми  за  руки  змовницьки  взялись,
впали  у  замет  з  веселим  сміхом,
в  поцілунку  ніжному  злились.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2024
автор: на манжетах вишиванки